Булінг – явище суто соціальне, поширене як у дитячих, так і в дорослих колективах. Пов’язане воно із розподілом ролей між людьми: завжди є ті, хто претендує на лідерство, ті, хто надає перевагу «не висовуватися» і особи, на яких будуть звернені насмішки або агресивні прояви інших членів групи. Жодна з ролей не є «найкращою»  або «найгіршою»; все залежить від того, наскільки комфортно почуває дитина або дорослий себе в ній. Але в процесі становлення колективу, особливо – дитячого, його учасники іноді обирають агресивні способи, аби самоствердитися і здобути бажане місце серед однолітків. Ось тут ми і зустрічаємося з явищем булінгу.

 Негативна поведінка може проявлятися різними способами. Звідси, виділяють такі види булінгу:

·Психологічний: насильство, пов’язане з дією на психіку, що завдає психологічну травму шляхом словесних образ або погроз, переслідування, залякування, якими навмисно заподіюється емоційна невпевненість;

·Фізичний: умисні штовхання, удари, стусани, підніжки, побої, нанесення інших тілесних ушкоджень, пошкодження майна;

·Соціальний: ізоляція, уникання, витіснення з колективу;

·Кібербулінг: використання фото та відео з метою насмішок, надсилання образливих, загрозливих або шантажуючих повідомлень.

“Або ти, або тебе” .

Від чого залежить розподіл ролей в ситуації булінгу. Булінг називають «хворобою колективу», адже це не тільки дії булера проти жертви, але і спосіб реакції інших людей, що спостерігають за конфліктом. Причин, які змушують людину вдаватися до агресивних дій є чимало: нестійкість емоційного стану, низька самооцінка, потреба самоствердитися за рахунок іншого, особливості темпераменту, авторитарний стиль сімейного виховання, популяризація моди на силу в мас-медіа, негативний вплив референтних груп і неформальних лідерів, великі навантаження, що провокують втому і роздратування, приниження або некоректна  критика.

  Але і в ролі жертви людина або дитина опиняється не випадково. Агресор інтуїтивно відчуває вразливість особи, спричинену її психо-фізіологічними особливостями, як от: вади зору, слуху, опорно-рухового апарату, дуже високий або низький зріст, надмірна вага, колір волосся, недоліки вимови, низька самооцінка чи емоційна вразливість. В зоні ризику опиняються діти, у яких недостатньо сформовані соціальні навички: важко  знаходять друзів, не вміють захиститися від вербальної чи фізичної агресії. Часто висока тривожність і може бути результатом несприятливої сімейної атмосфери. Або навпаки – гіперактивні діти, чия поведінка не відповідає усталеним нормам, імпульсивні.

    Важлива роль в ситуації булінгу належить спостерігачам. Частина з них долучається до кривдника, інші – обирають тактику невтручання і лише від 10 до 20% намагаються якось допомогти, коли над кимось знущаються.